Що таке наркоманія?

Що говорить про наркоманію медицина

Наркоманія (у перекладі з грецької нарко означає заціпеніння) – це захворювання, що виникає внаслідок зловживання наркотичними речовинами і виражається у патологічному потязі до цих речовин та зростаючому неконтрольованому зловживанні ними. Зловживання наркотиками, лікарськими препаратами та іншими засобами веде до фізичної та психічної залежності від них. Можливе звикання до одного наркотика – мононаркоманія (вживання героїну, кокаїну, морфію) або декількох – полінаркоманія (нерідко до якогось наркотику і алкоголю).

Одна з ознак наркоманії – нестримний потяг до стану ейфорії та здатність до ейфоричних відчуттів, які з розвитком хвороби знижуються. При наркоманії життєдіяльність організму людини підтримується на визначеному рівні тільки при умові постійного прийому наркотичних речовин, що веде до глибокого виснаження фізичних та психічних функцій.

Різке припинення вживання наркотичних речовин викликає порушення багатьох функцій організму і викликає у наркомана стан абстиненції. При регулярному прийомі необхідної дози наркотика стан хворого задовільний лише у порівнянні з абстинентним синдромом. Зазвичай наркомани уникають лікарського контролю, вони звертаються за лікарською допомогою тільки при загрозі до свого життя, в більшості випадків при важкому отруєнні наркотичними препаратами. У таких випадках під час обстеження у хворих виявляють такі захворювання як судинну дистонію, міокардіодистрофію, порушення коронарного кровообігу, цироз печінки, гастрити, коліти, хронічну пневмонію та інші захворювання.

Наркомани і наркотики

Прагнення позбутися абстиненції шляхом прийому нової дози наркотика стає основною метою життя наркомана. Він втрачає зацікавлення, у нього наростають грубість, егоїстичність, настає повна деградація особистості. Дуже часто наркомани скоюють кримінальні злочини. Характерним є і їх зовнішній вигляд – сухість і землистий відтінок шкіри, здутість обличчя при загальному похудінні, на тілі сліди від ін’єкцій, рубцеві зміни після гноїння. Зазвичай наркотичні речовини вводять підшкірно, внутрім’язево, чи внутрівенно, а також шляхом вдихання порошку чи куріння. Досить часто при довшому вживанні антидепресантів чи стимуляторів спостерігається розвиток наркотичної залежності. Припинення вживання призводить до стану абстиненції, порушення сну, зміни настрою.

Алкоголізм та куріння прийнято називати побутовою наркоманією. При тютюнокурінні характерним є звикання організму до нікотину. Збільшення кількості вживаного тютюну призводить до зміни реактивності організму та до погіршення його психічного та фізичного стану. У курців збільшується ризик захворювання раком легень та іншими хворобами внутрішніх органів.

Алкоголізм – це захворювання, що розвивається при хронічній інтоксикації етиловим спиртом, виражається у патологічному потязі до алкогольних напоїв, неконтрольованим вживанням ними, похмільним синдромом, порушенням психічної діяльності, падінням працездатності. При подальшому протіканні хвороби можливі психози – біла гарячка, галюциноз, марення.

Наркотичні речовини

Стан наркотичного сп’яніння викликається наркотичними речовинами. Такому стану характерне виразне звуження або розширення зіниць, мрійливо-байдужий погляд, легке похитування тіла.

Збудження здатні викликати також отруйні та лікарські рослини, деякі гриби. Дико ростуть або вирощують на території України такі рослини як мак снотворний, гармала звичайна, чорна блекота та інші. З наркотичних речовин отримують препарати, які в медицині застосовуються як знеболювальні або снотворні засоби.

Нікотин – один із найотруйнішних алкалоїдів. Міститься переважно у вигляді солей оцтової, яблучної, лимонної кислот у листках та насінні тютюну. Нікотин було виділено з рослин тютюну в 1828 році, у 1904 році його синтезував швейцарський хімік А. Пікте. За ступенем своєї дії нікотин наближається до синильної кислоти. Декілька крапель нікотину (100-200 мг, тобто кількість, яка міститься в 100-200 грамах тютюну) якщо їх відразу ввести людині можуть призвести до смерті. Зазвичай нікотин потрапляє в організм людини при курінні разом з димом, попадає в дихальні шляхи, всмоктується слизовими оболонками і впливає на діяльність нервової системи. В невеликих дозах нікотин справляє на організм збуджуючу дію, у великих – пригнічуючу і навіть може призвести до паралічу нервової системи, припинення дихання та серцевої діяльності.

Опій, опіум (у перекладі з грецької означає бродильний сік) – це засохлий на повітрі молочний сік з надрізів нестиглих коробочок маку снотворного. Опій – є одним із стародавніх цінних лікарських засобів. Являє собою темно-бурі грудочки гіркої безформної маси із специфічним запахом. Містить у собі близько 20-ти алкалоїдів, в тому числі і морфій. У медицині застосовується як знеболювальний засіб. При тривалому вживанні може розвинутися особлива пристрасть до нього.

Морфій (морфін), який міститься в опію, в медичній практиці застосовується як знеболювальний засіб, має невелику снотворну дію, пригнічує дихальний, кашльовий та блювотний центри, збуджує центри блукаючих та слухових нервів.

Особливо популярним серед сучасних наркоманів є так звані коктейлі – суміші наркотичних речовин, «Джеф», «Екстазі» та багато інших. Їх вживання викликає стан надзвичайної легкості та блаженства. Характерною є поява галюцинацій (великі яскраві квіти, птахи або часто вибухи війни та катастрофи).

Убивча наркотична суміш «коктейль Джеф» готується з різних опіумних наркотиків до яких додається лікарський засіб ефедрин. Ейфорія від дози цього «коктейлю» тримається довше, «галюни» бувають особливо яскравими. Запаморочення настає миттєво, і досить часто за це сумнівне задоволення доводиться платити життям.

Профілактика, лікування, прогнози

У наш час профілактиці приділяється дуже мало уваги. Поряд із громадською пропагандою має велике значення попередження наркоманії та токсикоманії.

При лікарських призначеннях з великою обережністю слід відноситись до наркотичних препаратів, барбітуратів, снотворних засобів. Необхідно також строго дотримуватися правил зберігання та продажу наркотичних препаратів та їх обліку.

Лікування від зловживання наркотичними речовинами та їх похідними засноване на поступовому припиненні їх введення, дезінтоксикації, введенні загальноукріплюючих препаратів. Після цього проводиться лікування гіпоглікемічними дозами інсуліну, а психотерапевтичними методами виробляється установка на утримання від наркотичних препаратів.

Обов’язковими є засоби соціальної та трудової реабілітації. Спостереження та лікування проводиться лікарями-наркологами в наркологічних диспансерах і психіатричних стаціонарах. Курс лікування становить не менше двох місяців, в деяких випадках при ухилянні від лікування за рішенням суду хворого можуть направити на примусове лікування.

Невідкладну допомогу наркоманам надають у випадках важкої інтоксикації. Їм вводять засоби які підтримують кровообіг та дихання. Це можуть бути камфора, кофеїн, глікозиди.

Без лікування хвороба може тягнутися впродовж 10-ти років. При прогресуючому виснаженні, психічному і соціальному падінні смерть настає внаслідок передозування наркотиками (дуже часто через прийом речовин з невідомими наркоману властивостями), самогубства, нещасного випадку, ускладнення важкої абстиненції.

Для того, щоб позбутися цієї хвороби необхідно провести 1-2 рази на рік курс лікування. Перше лікування дає ремісію більше трьох років в 2-3% випадків, більше року в 10-15% хворих. Ефективність лікування зростає значним чином при установці хворого на утримання від наркотиків, при стабільному сімейному і соціальному стані.