Алкоголізм:

Розрізняють три ступені алкогольного сп’яніння – легку, середню та важку, які характеризуються прогресивним наростанням різноманітних неврологічних та психологічних симптомів, що в свою чергу викликаються наркотичною та токсичною дією етилового спирту. Ступінь алкогольного сп’яніння насамперед залежить від сприйнятливості організму до алкоголю, а також від випитої дози.

Симптоматика змінюється від зниження критичного ставлення до власних дій, поверхневого мислення, неточністю рухів та розкутістю поведінки, при легкому сп’янінні, та до стану грубої атаксії з наступним настанням сопору і коми при важких отруєннях.

Для алкоголізму характерними є наркотична, психічна та фізична залежності від алкогольних напоїв, що характеризується хворобливою пристрастю до приймання алкогольних напоїв, з наступним ураженням внутрішніх органів. Характерною ознакою алкоголізму є повна деградація людини як особистості, втрачається своє внутрішнє «Я».

Також при алкоголізмі проявляється сильна психічна та фізична залежність від алкоголю, що пояснюється включенням алкоголю в систему обміну речовин організму людини. До основних ознак алкоголізму відноситься:

- Надмірне вживання алкогольних напоїв, навіть у невідповідних умовах, залежність від алкоголю.
- Втрата контролю над прийомом кількості алкогольних напоїв.
- Психічні розлади, які є характерними для хронічного алкоголізму.
- Наявність ознак алкогольного ураження внутрішніх органів (серце, мозок, печінка).

Як патологія, алкоголізм проходить декілька етапів розвитку, для яких характерним є поступове збільшення алкогольної залежності, зменшення можливості самоконтролю відносно вживання алкогольних напоїв, а також швидким розвитком різних соматичних порушень, які виникають внаслідок дії алкоголю. Сама проста класифікація алкоголізму основана на присутності психічних та клінічних ознак алкогольної залежності, а також частоті та кількості вживаного алкоголю.

Розрізняються наступні групи осіб:

- Особи, які не вживають алкогольні напої.
- Особи, які помірно вживають алкоголь.
- Особи, які зловживають алкогольними напоями, та у яких почався розвиток алкогольної залежності.
- Особи, у яких не присутні ознаки хронічного алкоголізму.
- Особи, у яких починають проявлятися ознаки хронічного алкоголізму.
- Особи, у яких яскраво виражені ознаки хронічного алкоголізму.

Роблячи аналіз наведеної класифікації, можна зауважити, що алкогольна залежність починає розвиватися від випадкових епізодів вживання алкоголю аж до розвитку хронічного алкоголізму.

В соціальній сфері збиток від алкоголізму дуже великий – розпадаються сім’ї, зростає злочинність, скорочується тривалість життя людини, значно знижується інтелектуальний рівень суспільства. Величезну шкоду алкоголізм надає генетичному фонду нації. Діти алкоголіків народжуються розумово та фізично відсталими, страждають на різні хвороби центральної нервової системи, що в кінцевому результаті стримує нормальний розвиток суспільства.

При лікуванні алкоголізму виділяються декілька ключових методів.

Медикаментозне лікування. Цей метод застосовується для придушення тяги до алкоголю, а також усунення різних порушень організму, які були викликані хронічною алкогольною інтоксикацією.

Після медикаментозного виходу із запійного стану, хворому заборонено вживати алкоголь раз і назавжди, бо в іншому випадку всі клінічні ознаки алкоголізму обов’язково повернуться.

Методи психологічного впливу. В даному випадку хворому допомагають закріпити негативне ставлення до алкоголю та запобігти можливим рецидивам хвороби.

Заходи з соціальної реабілітації. Такі заходи покликані відновити алкоголіка як особистість і повернути його в структуру суспільства.