Барбітурати представляють собою групу лікарських засобів, які є похідними барбітурової кислоти і володіють протисудомною, снодійною та наркотичною дією, проявляють гнітючий вплив на центральну нервову систему. Тривалість дії різних барбітуратів є неодинакова, і це пов’язано з особливостями їх перетворення в організмі та виведенням з нього. Довгостроково діючі барбітурати, в більшості випадків, виводяться нирками, а барбітурати з коротким терміном дії головним чином руйнуються у печінці.
Для отримання заспокійливої або снодійної дії застосовують наступні препарати:
- тривалої дії: барбітал, фенобарбітал, барбітал-натрій
- середньої тривалості: барбаміл, циклобарбітал, етамінал-натрій
- короткої дії: гексобарбітал.
Барбітурати вводяться в організм у вигляді порошків, таблеток, внутрівенно (головним чином як компонент наркозу) та внутрім’язево, а також через пряму кишку.
Фенобарбітал (люмінал) та бензонал приймають у таблетках і порошках як проти судомні засоби, при епілепсії. Тіобутал, гексанал та тіопентал-натрій використовують як компоненти при наркозі.
Досить часто барбітурати поєднують з іншими спазмолітичними, холінолітичними, заспокійливими та іншими препаратами. Досить часто барбітурати застосовують в анестезіології для підготовки пацієнта до наркозу, так як попереднє введення барбітуратів підсилює дію місцево анестезуючих, знеболюючих та наркотичних препаратів. Тривале користування барбітуратів може викликати звикання та пристрасть до них. В деяких випадках застосування барбітуратів викликає алергічні, а також побічні реакції – збудження та занепокоєння.
В медичну практику барбітурати ввійшли на початку ХХ століття. Було синтезовано більше ніж 2500 видів барбітуратів. На піку їх популярності для вживання продавалися близько 50 видів. На сьогоднішній день їх використовують лише трохи більше десятка.
Барбітурати своєю дією створює досить широкий спектр розладів центральної нервової системи, починаючи зі слабкого занепокоєння і доходячи навіть до коми і в більшості випадків вживається як заспокійливий, снодійний та знеболюючий засіб або засіб проти конвульсій. Початковими відмінними характеристиками між видами барбітуратів слугують наступні показники – як швидко вони впливають і як довго тривають ефекти від такої дії.
Барбітурати класифікують на наступні види – ультракороткої та нетривалої дії, а також довгої та середньої тривалості. Барбітурати ультракороткої дії при внутрівенному введенні здійснюють болезаспокійливі ефекти на протязі однієї хвилини після введення. В медичній практиці в основному використовують такі як тіопентал (пентотал), метохексітал (бревітал) і тіамілал (сурітал).
Люди, які зловживають барбітуратами, воліють приймати барбітурати короткотривалого або середнього впливу, а саме секобарбітал (амітал) та пентобарбітал (нембутал). До іншої групи барбітуратів короткої та середньої дії можна віднести тальбутал (лотузат), буталбітал (фіоріцет, фіорінал), апробарбітал (алюрат) та бутабарбітал (бутизол). Після приймання цих препаратів всередину їх дія розпочинається на протязі 15-40 хвилин, а ефекти тривають на протязі шести годин.
Всі ці препарати, головним чином, використовують для заспокоєння та як снодійне.
Фенобарбітал ветеринари використовують як знеболюючий засіб та засіб для евтаназії тварин.
До барбітуратів тривалої дії відносяться наступні препарати – мефобарбітал (мебарал) та фенобарбітал (люмінал). Діяти ці барбітурати починають десь через одну годину, і діють вони на протязі 12 годин. Їх можна застосовувати нервової системи в денний час та для лікування від тривожних нападів. Барбітурати – це група снодійних препаратів, до яких у людини при тривалому вживанні виникає тривке звикання.
|
ВНИМАНИЕ!!! Вся информация предоставляется исключительно с образовательной целью.