Самолікування:

В першу чергу необхідно підкреслити наступні позиції професійного переконання:

1. Прийом будь-яких наркотичних препаратів, в будь-яких кількостях та видах є беззастережно шкідливий.
2. Поділ наркотичних препаратів на «важкі» та «легкі», так би мовити «небезпечні» та «безпечні» є неправомірним, а отже, безпечних форм наркотизації не існує.

У людей, які відчувають потребу у вживанні психоактивних препаратів, в повній мірі розвивається спотворення світогляду та особистісні зрушення, що позначаються як «аддиктивна деформація особистості». Відповідно до цієї деформації особистості, яка є доволі специфічною у своїх проявах, формуються характерні для наркоманів міфи – як колективні так і індивідуальні.

Основною функцією таких міфів, які є дуже важливими для будь-якого наркомана – це психологічний захист перед страхом усвідомлення того факту, що ти є невиліковно хворим без всякої надії на позбавлення від своєї недуги. Згідно цієї функції у наркозалежних є простий та поширений міф про те, що у разі необхідності вони без всяких труднощів можуть перестати приймати наркотичні препарати. Своєрідною модифікацією цього міфу є також уявлення у наркоманів про те, що подолати наркотичну залежність можна за допомогою деяких препаратів, які постійно є у сфері незаконного обігу наркотичних препаратів та психоактивних речовин.

В багатьох випадках наркомани ухиляються від лікування, маючи надію на власні можливості подолання згубної звички. Теоретично такі можливості є у будь-якого пацієнта, але реалізувати їх вдається лише одиницям. Безпідставна віра у власні вольові можливості, перебільшення їх ресурсу – це одна з багатьох пасток, які наркотичні препарати розставляють поневоленим їм користувачам. А щоб хвора людина не відчувала себе приниженою в такому поневолені, міфологічне мислення повністю позбавляє її від усвідомлення власного поневолення.

Хвора людина, яка дбайливо керується власною хворобою чи залежністю, споруджує надійний бар’єр між собою та можливістю одужання. Одним із цементуючих компонентів такого бар’єру є властиве багатьом наркозалежним уявлення про можливість легко подолати залежність від наркотичних препаратів.

Подолання фізичної залежності від групи опіоїдів, а саме морфіну, героїну, похідних препаратів снодійного маку і т.п., є не що інше, як зниження толерантності до дії специфічних мозкових рецепторів.

Існує таке поняття як «толерантність», що означає звикання до наркотику та зменшення прийнятності до його дії. Багато наркоманів люблять говорити, що коли вони на «дозі», то наркотик не дає їм задоволення, і вони приймають наркотичні засоби просто для того, щоб «не хворіти». Така картина якраз і відображає толерантність та стійкість до бажаної дії опіатів. В тих випадках, коли наркомани самостійно «скидають дозу», наркотик в певній мірі починає діяти сильніше, і відповідно задоволення від його прийому зростає і зберігається до того моменту, поки толерантність знову не підвищиться. Збільшення толерантності до наркотиків є основною причиною поступового збільшення дози, яка є неминучою при наркоманії. Зниження рівня толерантності може бути частковим, в тих випадках, коли самі наркомани «скидають дозу», або повністю повним, коли навіть сама найменша доза препарату починає діяти так само, як на початку вживання наркотиків.

Для наркоманів найбільш характерними способами зниження толерантності до опіоїдів є:

1. використання метадону, трамалу та інших опіоїдів-замісників,
2. використання лікарських препаратів снотворно-седативної групи,
3. вживання алкоголю з метою «перебити» залежність від героїну,
4. перехід на неопіатні наркотики, наприклад на психостимулятори, з тією ж метою,
5. комбінація вказаних підходів,
6. подолання наркотичної залежності «насухо».

Неважко побачити, що всі ці вказані методи «злізти з голки», окрім останнього, засновані на заміщенні наркотичного препарату іншою психоактивною речовиною.

Розглянемо такі методи більш детально.

Опіоїди-замісники. З метою подолати фізичну залежність від героїну частіше всього застосовують трамал, або трамадол – доволі слабкий препарат групи опіоїдів з достатньо вираженими знеболюючими властивостями. По-справжньому трамадол може усунути больові відчуття тільки у здорових людей з низькою толерантністю до опіоїдів. Препарат виготовляють на фармацевтичних підприємствах і не містить сторонніх домішок. Трамал відносно легко почав перерозподілятися з мережі аптек та лікарень у сферу незаконного обігу наркотичних препаратів. В більшості випадків трамал виготовляється у вигляді капсул по 50 та 100 міліграмів. Випускають також ще препарат більш тривалої дії – трамал-ретард з дозуванням. Досить часто наркомани використовують трамал для полегшення абстинентного синдрому, бо він має властивість зв’язувати опіатні рецептори і дає можливість поступово зменшувати дозу ліків.

Незважаючи на теоретичну можливість подолати наркотичну залежність при допомозі трамала, самостійно здійснити це на практиці майже неможливо внаслідок наступних причин:

- Після короткого періоду утримання від прийому героїну пацієнти в більшості випадків повертаються до вживання наркотику, оскільки все ще залишається «тяга», або виникає друга хвиля абстиненції, її ще називають «суха ломка», або «стрес», який спонукає пацієнтів прийняти наркотик тільки «один раз» з усіма витікаючи ми звідси наслідками.
- Пацієнтам не вдається домогтися поступового скасування трамалу у зв’язку з властивим страхом у наркоманів перед погіршенням загального стану і прагненням уникнути цього стану шляхом приймання додаткових ліків. Треба пам’ятати, що трамал є слабким опіоїдом і має властивість до звикання та підвищення толерантності, а тенденція до збільшення дози препарату виникає так само закономірно, як і тенденція до збільшення дози героїну при його постійному прийомі.

Інший лікарський препарат, який досить часто застосовують для подолання герої нової залежності є метадон. Нелегальне застосування метадону у спробах самолікування засноване на існуючому в середовищі наркоманів міфічному уявлені про позитивний зарубіжний досвід застосування метадонових програм.

Варто відзначити, що метадон дуже швидко викликає звикання, навіть більше, ніж героїн. Ситуація в Росії та суміжних країнах посилюється тим, що у сфері незаконного обігу наркотиків в більшості випадків присутній кустарний аналог, а не заводський препарат. Вживання такого аналогу супроводжується різними токсичними ефектами, невластивими заводському препарату. Через швидкий розвиток толерантності до метадону поступове зниження дози стає неможливим для більшості наркозалежних. В більшості випадків наркомани просто «пересідають» з героїну на метадон.

Також варто відзначити, що багаторічний зарубіжний досвід застосування «метадонових програм» не вселяє великого оптимізму у боротьбі з наркоманією. В любому випадку застосування самостійно метадону ніяким чином не допоможе наркоманам у вирішенні їхніх проблем.

Метадон у країнах Заходу є окремою темою, на яку не варто відволікатися.

Розглядаючи проблему самостійного подолання наркоманами героїнової залежності при допомозі метадону і трамалу, а також інших опіоїдів-заступників, слід мати на увазі, що абсолютна більшість таких спроб залишаються безрезультатними. Це обумовлено природними закономірностями, що лежать в основі наркотичної залежності. Фатальними для наркоманів виявляються наступні фактори:

- швидке зростання толерантності до препарату, який приймається і постійна потреба у збільшенні дози,
- страх перед погіршенням загального стану наркомана, що в свою чергу призводить до збільшення дози та закріплює залежність від наркотичних препаратів.

Випадки самостійного одужання хворих зазначеним способом існують, але вони настільки рідкісні, щоб говорити про надійність цього підходу немає сенсу.

Вирішити питання поступового відвикання від наркотиків можна вирішити тільки в умовах спеціалізованих лікувальних закладів під наглядом лікарів. Проблему погіршення стану при зменшенні дози опіоїдів вирішується завдяки призначенню лікарем додаткових лікарських препаратів, які наркоманам невідомі і на чорному ринку не присутні, а самочинно такими препаратами користуватися протипоказано. З упевненістю можна сказати, що тільки лікар-нарколог здатний зняти ломку у наркомана за допомогою препаратів, які не викликають абсолютно ніякого інтересу у наркоманів. Причому ці препарати не є нейролептиками та снотворними засобами.

Проводячи аналогію між наркоманією та алкоголізмом можна сказати наступне – подолання героїнової залежності при допомозі трамалу подібні до спроб подолати пристрасть до горілки при допомозі пива. Такі спроби в більшості випадків призводять до того, що у алкоголіка різко збільшується потреба у пиві і вони починають «брати градус» за рахунок літражу, або до того, що після вживання пива людина знову повертається до горілки.

Препарати снотворно-седативної групи. Альтернативним підходом до подолання наркотичної залежності є намагання хворих «переспати» стан абстинентного синдрому. Для цієї мети застосовуються популярні серед наркоманів такі препарати як радедорм, феназепам, реладорм. Безплідність таких спроб настільки очевидна, що це питання навіть на варто обговорювати. Шкода такого підходу полягає у особливих станах сп’яніння, яке виникає при прийомі таких лікарських препаратів. У стані сп’яніння від снодійних препаратів хворі стають несамовитими і не можуть контролювати свої вчинки, які досить часто призводять до непоправних обставин. Крім того, інтоксикація від лікарських препаратів досить несприятливо впливає на роботу печінки. З медичної практики відомо, що були такі випадки коли внаслідок передозування снодійними препаратами у наркоманів зупинялося дихання.

Масивний прийом алкоголю. «Зняття ломки через стакан» було досить популярним способом у колишнього, тепер майже вимерлого, покоління «класичних» наркоманів. В більшості випадків спроби подолати героїнову залежність за допомогою алкоголю виявляються невдалими. Головна причина таких невдач є недостатнє полегшення «ломки» під дією алкоголю.

У тих рідкісних випадках, коли це вдається наркомани як правило починають зловживати алкоголем – в ремісії наркоманії розвивається вторинний алкоголізм. Це можна було спостерігати у тих хворих, яким раніше не було властивим вживати алкоголь.

Найбільшу небезпеку для хворих являється різке погіршення стану печінки під впливом алкоголю. Згідно статистичних даних вірусним гепатитом заражені не менше 98% хворих на наркоманію. У декого з них було зареєстровано по два, а то і по три види гепатиту – В, С, D.

Алкоголь взагалі представляє небезпеку для печінки, особливо для наркоманів у яких печінка отруєна наркотиками та вірусами гепатиту. Навіть незначні дози алкоголю, для наркомана який перестав приймати героїн, викликають великий ризик розвитку цирозу печінки.

Прийом алкоголю наркоманами супроводжується різними збоченими реакціями. Наркомани про це добре знають. Навіть незначні дози алкоголю викликають у них неадекватне сп’яніння. Досить часто замість очікуваного піднесеного настрою настає депресія, настрій стає дратівливим. В багатьох випадках розвивається патологічне сп’яніння з ідеями переслідування та іншими психічними розладами.

Зранку, незалежно від кількості випитого алкоголю, обов’язково розвивається похмільний стан. Такий стан відрізняється від стану типового для алкоголіків, це є стан, який наркомани характеризують як «кумарний». В цьому стані у них з’являються болі в ногах, та ще ряд симптомів, які є характерними для опіоїдної абстиненції.

У всякому разі задоволення від прийому алкоголю наркомани не отримують, а побічних ефектів для свого здоров’я, більше чим завгодно.

Все це робить безглуздим вживання алкоголю в ремісії наркоманії. Думка про те, що для колишніх наркоманів алкоголь являє собою менше з двох можливих зол, є абсолютно помилковою. Зниження переносимості алкоголю у наркоманів пов’язане особливою мозковою реактивністю, яка зумовлюється зміною мозкової діяльності під впливом психоактивних препаратів.

Неопіатні наркотики. До неопіатних наркотиків відносяться психостимулятори, препарати конопель, галюциногени. Ці препарати подекуди використовують у спробах вийти зі стану «ломки». В деяких випадках це вдається, але це буває дуже рідко. Але для головного мозку людини, а отже і для психічного здоров’я подібні випробування можна порівняти з фізіологічними дослідами на тваринах. Дослідження показали, що у більшості випадків відвикання від героїну або не відбувається, або наркоман змінює свою пристрасть до героїну на прийом інших наркотичних препаратів. Інші наркотичні препарати впливають на мозок та внутрішні органи набагато руйнівніше ніж героїн, який у чистому вигляді є, можна сказати малотоксичний. Користь від такого застосування, вірніше переходу, достатньо очевидна, і наркомани про це добре знають, навіть краще за лікарів.

Комбінація різних підходів. Одним із широко застосованих методів є комплексний підхід з використанням опіоїдів-замісників, наприклад, трамалу, разом з препаратами снотворно-седативної групи, таких як реладорм. Перші препарати мають усунути різні больові прояви абстинентного стану, а другі своєю дією мають зменшити нервозний стан та придушити «тягу» до наркотичного препарату і забезпечити сон.

Самі відважні наркомани у своїх намаганнях відійти від героїну піддають себе витонченому експерименту – чергують приймання опіоїдів та снодійних препаратів з великою кількістю алкоголю, на зміну яким приходять психостимулятори або маріхуана.

Комбінація таких підходів обертається для наркоманів сумою всіх негативних сторін наркотичних препаратів.

Подолання наркотичної залежності «на сухо». Доволі безпечний метод, в силу своєї абсолютної нетоксичності, спробувати подолати наркотичну залежність. Багато наркоманів вважають, що під час «ломки» можна померти. Але це все є не більше як наркоманські страхи. Безумовно, якщо людина приймає наркотики вже на протязі багатьох років, має букет хвороб таких як ВІЛ-інфекція, туберкульоз легенів, гепатит і по при все ще має досвід проживання в місцях позбавлення волі, то таким пацієнтам слід остерігатися до застосування такого героїчного методу як «ломка на сухо». Для відносно здорових хворих такий метод достатньо безпечний.

Кількість пацієнтів, які одужали при допомозі даного методу доволі незначна. Але такий метод – самий чистий і наркомани, які вдаються до нього, не можуть не викликати поваги. На сьогоднішній день це практично єдиний метод, який не викликає різкої критики зі сторони лікарів-наркологів, й його можна було би рекомендувати до широкого застосування, якби імовірність успіху була би хоч трохи високою.

Головним недоліком усіх розглянутих методів самолікування є повна відсутність лікування психічних розладів, а вони якраз і складають головну проблему наркоманії і, по суті, визначають дуже малу вірогідність виліковності хвороби.

Безсоння, нервозність, дратівливість, беззахисність перед стресами, залишкові прояви абстинентного синдрому і, як наслідок усього цього, сильний потяг до наркотику. Всі ці прояви складають основну проблему хворих на наркоманію, які лише декілька днів тому припинили приймати наркотики.

Лікарі-наркологи клініки ім. С. Корсакова допускають, що багато висловлених ними суджень дуже категоричні. Але з усіх правил завжди є винятки. Так, вони судять про всі проблеми з позицій «білих халатів», ніколи не були в шкурі своїх пацієнтів і, на жаль до самого кінця не можуть зрозуміти страждань наркоманів. На жаль, лікарі не вільні від своїх лікарських стереотипів, так само як і наркомани не можуть бути вільними від хворої, понівеченої, міфілогічної свідомості, службовця на потребу їх хвороби, яка прив’язує їх до наркотиків міцніше будь-якого каната. Однак знання лікарями багатьох природних закономірностей, які лежать в основі наркотичної залежності, знайомство з міжнародним клінічним досвідом і можливість поглянути на проблему наркоманії з боку дозволяє лікарям бути значно об’єктивнішими за своїх пацієнтів.

Крім того, лікарі завжди бувають раді власній неправоті в дискусіях зі своїми опонентами з числа хворих на наркоманію. Типовим прикладом такої помилки можна вважати якщо песимістичні прогнози лікарів щодо проблемних пацієнтів не збуваються і вони одужують.

Якщо пацієнт перехворів, вдавшись до способів, від яких лікарі його відмовляли, а він не повернувся до прийому наркотиків – це також є прикладом неправоти, який приносить лікарям задоволення. Взагалі наркологи досить примітивні істоти, у них досить прості радощі в житті – одужують їхні пацієнти, значить праця їх була недаремною.

Більшість лікарів-наркологів готові до будь-яких дискусій, вони можуть навіть переглянути деякі висловлювані ними точки зору, проте вони вважають беззаперечним одне – прийом будь-яких наркотичних препаратів та психоактивних речовин, не призначених лікарем, є вкрай небезпечними. Нешкідливих наркотиків не існує.