Найпоширеніші методи лікування наркотичної залежності:

Метод перший. Цей метод відомий ще під назвою фармакологічна детоксикація, при якому застосовуються різноманітні лікарські препарати. Перша думка, яка приходить до голови звичайного хворого, а подекуди і лікаря, це позбутися від згубної звички при допомозі різних лікарських засобів. На даний час лікарських препаратів, які б могли попередити розвиток наркотичної залежності або повністю ліквідувати бажання приймати наркотичні препарати, на превеликий жаль не існує. І в найближчий час навряд чи такі препарати будуть створені. Скоріше всього створення таких засобів не представляється можливим. Через це лікарям–наркологам приходиться використовувати симптоматичні методи лікування. Суть таких методів полягає у зменшенні проявів симптомів абстиненції у пацієнтів. Медичні працівники в більшості випадків з такими проявами справляються досить легко. Серед наркоманів навіть існує думка, що прояви абстинентного синдрому лікарі лікують «дуже добре», і через це вони вважають, що у них не існує реальних причин для відмови від вживання наркотичних препаратів. Наркомани глибоко впевнені, що лікарі завжди зможуть надати їм допомогу під час «ломки». Про прийоми терапії з синдромом абстиненції батькам та педагогам необхідно знати, що це не є проблемою.

Звертаємо увагу на той факт, якщо ваш лікар повідомляє вас, що в процесі лікування він збирається застосовувати такі препарати як аміназин, галоперидол, тикер-Цин або ще якісь інші нейролептики, то вам краще не зв’язуватися з таким лікарем. Такий метод лікування вже давно застарів і він сам по собі малоефективний.

Метод другий. До цього методу входять такі процедури як гемосорбція, ліквосорбція та плазмофорез. Це доволі важкі процедури, які у медицині носять узагальнену назву «екстракорпоральна детоксикація». Щоб краще розуміти ці методи давайте розглянемо ці процедури.

1. Гемосорбція. Це процедура, під час якої кров пацієнта пропускають через систему фільтрів, які містять у собі сорбенти. Сорбенти представляють собою спеціально оброблені шматочки активованого вугілля або інші синтетичні матеріали, які володіють великою поглинаючою здатністю.
2. Ліквосорбція. Проводиться така сама процедура як і в першому випадку, але при цьому використовують ліквор. Ліквор – це рідина, яка взята зі спинного мозку пацієнта(спинно-мозкова рідина).
3. Плазмофорез. Під час цієї процедури здійснюється поділ крові на форменні елементи (клітини) та плазму. Плазма представляє собою ту частину крові, яка містить в собі розчинені білки і такий розчин не містить у собі жодних клітин – ні еритроцитів, ні лейкоцитів, ні будь-яких інших. Після проведеного поділу плазму просто виливають, а іншу частину повертають назад у кров’яне русло. Нестачу плазми поповнюють замінниками.

Щоб уникнути згортання крові у пристрої для перекачування і на сорбенті, їх попередньо насичують гепарином, який не дозволяє згортатися крові в судинах кровоносної системи пацієнта.

Після того як кров або ліквор, які пройшли через фільтри, в процесі проведення гемо- і ліквосорбції, їх повертають назад туди, звідки їх забрали – кров у кровоносну систему, а ліквор у спинний мозок.

Тривалість таких процедур проходить на протязі півгодини, а деколи навіть більше. При цих процедурах відбувається порушення шкірних покривів, а при проведенні ліквосорбції відбувається порушення оболонки спинного мозку з наступним проникненням у внутрішні середовища організму пацієнта, і тому є прямим хірургічним втручанням з витікаючи ми при цьому наслідками. Необхідно дотримуватися абсолютної стерильності, бо не виключена можливість різних ускладнень.

Серед наркоманів існує думка, що в результаті проведення вищевказаних процедур, кров у організмі повністю очищується від токсинів, які утворилися під час вживання наркотичних препаратів, і в кінцевому результаті це сприяє покращенню загального стану здоров’я. Ті наркомани, які застосовують наркотичні засоби домашнього приготування, в більшості випадків випрошують у лікарів скерування на проведення таких процедур, бо вони вважають, що при цьому їх кров повністю очищається від «бруду», який міститься в у наркотичних препаратах, які вони приготували для себе. «Брудом» вони вважають ті дрібні частинки рослинної сировини, які неможливо очистити в домашніх умовах і від яких приготовані ними препарати набувають темного кольору.

Насправді такі частинки в дійсності потрапляють у кров при внутрішньовенному введені. Але вони не дуже довго циркулюють у кровоносній системі, бо на протязі декількох годин вони поглинаються особливими клітинами – макрофагами, які постійно знаходяться у крові. У макрофагах відбувається часткове руйнування частинок «бруду», а ті що залишилися, концентруються у клітинах ретилокулоендоетіальної системи (РЕС). Такими клітинами вистелена внутрішня поверхня кровоносних судин і переважна їх кількість знаходиться у судинах печінки. Величезна кількість частинок «бруду» відкладається в печінці навічною Існуючі методи сучасної терапії не в змозі вивести їх з організму.

Гемосорбція застосовується при лікуванні наркоманів досить часто, а більша частина наркоманів хоча і не всі, відчувають значне полегшення в результаті проведеного курсу лікування. В даному випадку справа полягає у тому, що після проведення гемосорбції пацієнтам призначають знеболюючі, снодійні та заспокійливі препарати. В основному ці препарати їм і допомагають. Постає питання – навіщо тоді проводити гемосорбцію? Проведення такої процедури необхідно у двох випадках:

1. Ясно видно, що має місце сильне передозування наркотиків, особливо групи барбітуратів, і в даному випадку потрібно терміново вивести їх надмірну кількість з організму, бо через їх дію у наркомана може настати повна зупинка дихання.
2. Коли після проведеного курсу лікування стану абстинентного синдрому знеболюючими, заспокійливими та снодійними препаратами пацієнт виявляється «перевантаженим» цими препаратами, то він впадає в сонливий стан, стає млявим та апатичним і дуже ослаблений. Тоді ми дійсно спостерігаємо позитивний ефект від проведення гемосорбції. Пацієнти після проведення такої процедури починають почувати себе краще, стають активними та бадьорими.

Варто звернути увагу на той факт, що при проведенні таких процедур існує певний ризик, як при будь-якому хірургічному втручанні. Особливо ступінь ризику зростає при проведенні ліквосорбції. В першу чергу це пов’язано з тим, що під час проведення такої процедури відбувається порушення цілісності не тільки шкірних покривів, але і оболонок спинного мозку. Відбувається проникнення у простір, який є спільним для головного та спинного мозку, і в даному випадку існує високий ризик виникнення різних ускладнень. Зазвичай такі процедури проводять досвідчені лікарі, і ризик зводиться до мінімуму, але він все-таки залишається.

Розглядаючи невелику ефективність процедури екстракороноральної детоксикації, при лікуванні синдрому абстиненції такий ризик можна вважати невиправданим. Наркомани, які проходили курс лікування при допомозі ліквосорбції, досить часто скаржаться на сильний біль у спині, який з’являється десь через 3-4 тижні після проходження процедури. Ця біль посилюється в стані абстиненції, зазвичай це відбувається, коли пацієнт починає вживати наркотики знову.

Рефлексотерапія або голкотерапія. Останнім часом велику популярність при лікуванні наркотичної залежності стала користуватися рефлексотерапія. Цей метод та його різновиди надають велику допомогу, якщо мова йде про важкі форми залежності від наркотичних препаратів.

Варто тільки добре пам’ятати, що дана методика може полегшити фізичний і навіть душевний стан наркомана, але вона ні в якому разі не зможе змінити їх ставлення до самих наркотичних препаратів. Така зміна може відбутися лише тоді, коли сам наркоман повністю змінює своє ставлення до своєї слабкості, змінюється його моральне обличчя. Змінити моральний стан наркозалежних голкам не під силу.

Те ж саме можна сказати і про фізіотерапевтичні методи, такі як електроанелгезія, лікувальна фізкультура, сауна та інші подібні методи. Причину наркоманії, на превеликий жаль, ці методи усунути не можуть, але деяке полегшення та покращення самопочуття вони можуть принести.

Відразу постає питання, а що конкретно може запропонувати сучасна медицина для уникнення рецидиву, тобто поверненню до вживання наркотиків. Як це не сумно, але запропонувати вона може зовсім небагато. Саме перше, що може запропонувати сучасна медицина, це протирецидивна терапія.

Основним принципом такої терапії є наперед відоме штучне створення таких ситуацій, коли вживання наркотиків завідомо для наркомана призведе до його раптової смерті або приведе до різкого погіршення стану його здоров’я. Такий метод широко застосовували при лікувальні від алкоголізму при так званій «підшивці» препарату «Еспераль». При застосуванні цього методу головна роль відводиться інстинкту самозбереження, який є одним із основних інстинктів людини. Але не дивлячись на це, багато наркоманів продовжують свідомо вживати наркотики, оскільки вважають, що у їхньому житті немає нічого такого, чим варто було дорожити. Можна спостерігати, що потяг до задоволення, в нашому випадку наркотиків, настільки великий, що наркомани пересилюючи страх перед смертю роблять собі останню ін’єкцію наркотику. Були такі випадки, коли наркоман, розуміючи, що приймає останню дозу, писав сві й заповіт і тут же робив собі останній укол. Добре видно, що можливості такої терапії доволі обмежені, і на превеликий жаль ефект нижчеперелічених методів не може тривати вічно.

Як приклад є застосування препарату налтрексон. Цей препарат належить до групи антагоністів опіатів. Якщо в організмі людини буде знаходитися достатня доза препарату налтрексон, то будь-яка ін’єкція наркотичного препарату групи опіатів, а це може бути героїн або кустарний «чорний розчин», не тільки не викличе наркомана стану ейфорії, але в обов’язковому порядку призведе до «ломки». Препарат налтрексон у Росії частіше всього можна зустріти під назвою «Нарканті». Але наркомани дуже рідко погоджуються на добровільне його застосування, тому що основною причиною є швидше за все його висока вартість.

«Хімзахист». Суть цієї процедури полягає в тому, що наркоманам вводять препарати групи налтрексону, або їм подібні, але з довгостроковою формою дії. Тривати така терапія може від трьох місяців до двох років. Даний спосіб володіє усіма вадами, які притаманні методу «Кодування». Ефективність застосування вказаних препаратів буде тим вищою, чим коротший час їх дії.

«Кодування». Термін «кодування» об’єднав у собі доволі різнорідну групу медичних процедур, після проведення яких, приймати певну групу наркотичних засобів стає небезпечним для здоров’я пацієнта, а деколи навіть його життю. Зважаючи на ряд об’єктивних причин жоден із способів кодування не може бути застосований відразу для всіх наркотичних препаратів.

В більшості випадків результати кодування досить часто виявляються непередбачуваними і досить часто можуть викликати гостре психічне захворювання, а не «запланований інфаркт» в тому випадку, коли вживається наркотик. З огляду на той факт, що в більшості випадків лікарі намагаються досить точно визначити тривалість захисного терміну дії процедури, а це не завжди вдається, бо медицина є наукою, яка досить різниться від математики. В кінцевому результаті пацієнт на свій страх та ризик може потрапити в досить складну ситуацію – бо він не знає, що може з ним трапитися і коли, якщо він знову наважиться на прийом наркотичного препарату.

Особистісно-орієнтована психотерапія. Даний метод терапії представляє собою систему психотерапевтичних методик, внаслідок яких передбачається перебудова психічного стану особистості. Основною метою такої терапії є формування у свідомості пацієнтів антинаркотичної установки. Тепер розмова піде про методики та способи «перевиховання» шляхом словесного впливу на психіку наркомана без застосування гіпнозу. В результаті проведених методик наркоман повністю відмовляється від прийому наркотиків, а ще в деякій мірі може стати зовсім іншою людиною. Пацієнт стає більш працьовитим, він починає повністю контролювати свої слова і вчинки, у нього з’являється почуття відповідальності.

Особливий ефект при цих методиках мають педагогічні заходи.

Такий підхід до справи у боротьбі з наркозалежністю викликає особливу повагу. Але для проведення особистісно-орієнтовної терапії потрібна значна кількість часу, не менше як декілька місяців і при цьому не виключається рецидив, ще до закінчення курсу лікування. Таке лікування вимагає від наркомана дуже великої праці, терплячості та наполегливості, а особливо чесності і сміливості при оцінці своєї особистості. На даний час можна вважати великим недоліком те, що немає достатньої кількості спеціалістів, які здатні займатися лікуванням людей, які страждають від наркотичної залежності. Таких спеціалістів фактично є одиниці і їх можна перерахувати на пальцях.