Кодування:

Доктор Довженко О.Р. є автором багатьох праць та автором багатьох книг серед яких варто відзначити такі як «Слідами старих секретів», «Я повертаюсь до життя», «Зелена аптека», «Записки гіпнотизера». За вклад у розвиток медичної науки розпорядженням Президії Верховної Ради України йому було присвоєно почесне звання «Народний лікар СРСР».

Комплекс процедур, які сьогодні називають «кодуванням» добре відомий ще з давніх часів. Цей метод у своїй практиці використовували ще жерці Давнього Єгипту. У класичній психотерапії він відомий під назвою «шокова терапія».

Основою метою «шокової терапії» являється вселення в пацієнта почуття сильного страху, або благовоління, відносно якогось явища, предмету або людини. Складається такий метод з двох коротких етапів, які проводяться за один день.

На першому етапі групі пацієнтів психотерапевт читає лекцію, під час якої гіпнотичним монотонним голосом розповідають про процес лікування, завдання терапії, та про результати успішного лікування. Пацієнта під час такого сеансу налаштовують на позитивний ефект.

Після закінчення групового сеансу проводиться сеанс «кодування». Що будуть робити в цей момент з пацієнтом вирішального значення немає. Тут важливо, щоб пацієнт різко відчув якісь негативні та несподівані відчуття.

Довженко придумав під час цієї процедури бризкати в горло пацієнта на вдиху струмінь препарату хлоретил. Хлоретил являє собою недорогий знеболюючий препарат для місцевого знеболення. Пацієнтам не розповідають про сам препарат, а говорять, що це спеціально розроблений «секретний» препарат для «кодування».

Довженко брикав в горло хлоретилом і при цьому одночасно натискав на точки виходу очного нерва, який знаходиться в районі брів, і говорив пацієнту, що він тепер «закодований» на певний термін. Пацієнта інформували, що якщо він буде продовжувати зловживати алкоголем або приймати наркотичні препарати, то у нього можуть виникнути різні неприємні захворювання – інсульт, параліч, інфаркт і т.д.

Як не дивно, але цей чистої води обман довгі роки називали «психотерапією». В медицині такі методи лікування можливі тільки в силу дрімучої дикості та неосвіченості пацієнтів, їх надії на якусь «чарівну паличку», яка миттєво позбавить їх від напасті.

Беззаперечним фактом є також те, що на землі немає людини, яка б могла «поставити код» до мозку іншої людини.

Прийом наркотичних препаратів являє собою дуже складний вольовий акт. В цьому акті приймає участь вся нервова система людини і вся її особистість. Адже справа не тільки у самих бажаннях наркомана. Насамперед наркотик потрібно знайти, потім відшукати гроші на його покупку, дістати шприц і зробити ін’єкцію у вену, та й взагалі, черговий прийом наркотичного препарату потрібно собі дозволити, бо всім добре відомо про шкідливість наркотиків. Відповідно встановлений пацієнту «код» повинен якимсь чином «заборонити» всі атрофовані психічні процеси.

Якщо лікар має можливість вас «закодувати» від наркотичних препаратів, то він може «закодувати» вас від чого завгодно або для чого завгодно. На превелике щастя, таких лікарів на землі не існує. У всякому разі, питання віри чи не віри в таких людей, до наукової медицини немає ніякого відношення. Медицина вважає, що мозок людини і його особистість занадто складні структури, щоб до них можна було «вломитися» без «відмички». Зі сторони християнства справи стоять ще гірше. Християни вважають, що якщо з’явиться людина, яка буде здатна «закодувати» будь-кого, то це буде антихрист Нового Завіту. Православна церква категорично забороняє своїм прихожанам приймати участь у такого роду лікуванні.

В описаній процедурі «код» пацієнт ставить сам собі, за рахунок своєї віри в кодувальника. Ефект кодування дуже зрозумілий для людської психіки. Він викликаний насамперед слабкістю та бажанням пацієнта зняти з себе відповідальність за свої вчинки.

Варто зауважити, що сам ефект «кодування» насамперед залежить від інтелекту та рівня освіти пацієнта. Людина, яка володіє знаннями про людський мозок, хоча б в рамках шкільної програми, легко зможе зрозуміти, що ввести туди код таким примітивним способом неможливо.

Така процедура свого часу була досить ефективною для хворих наркоманією та алкоголізмом до тих пір поки нею займалася одна людина – Довженко Олександр Романович.

Він робив усе можливе, щоб навколо його персони існував ореол сліпої віри. Потрапити до нього на прийом було досить важко. Перед прийомом необхідно було два тижні самостійно уникати прийому наркотиків чи алкоголю. Також якимось чином потрібно було дістатися до Феодосії, влаштуватися там на проживання і т.д.

Так тривало не дуже довго , бо більшість лікарів різних спеціальностей зрозуміли, що цей метод до смішного простий, і нічому особливому вчитися не потрібно. Щоб якимось чином збільшити свої заробітки багато лікарів у Росії стали практикувати метод «кодування».

Багато з них зрозуміли, що для так званого «кодування» зовсім не обов’язково користуватися хлоретилом. При «кодуванні» стали використовувати розряд електричного струму, яскраве електричне світло, навіть ліки, які викликали у пацієнта стан непритомності.

Як тільки цей метод став широко відомим ефективність його для герої нових наркоманів відразу впала до 2-3 відсотків. Вартість процедури кодування на сьогодні складає від 100 до 500 доларів в залежності від «техніки», яка застосовується при цьому тим чи іншим центром.

Цілком природно, що сама простота методики дає можливість лікарям пропускати пацієнтів цілими потоками. І стає дуже сумно, коли лікарі стають торговцями. Особливо коли сам лікар чудово розуміє, що він торгує «повітрям».

Шоковий стан сім’ї наркомана дає можливість таким лікарям вимагати від родичів пацієнта будь-які гроші за обіцянки врятувати їхню дитину.

Як завжди люди потребують більше всього простих і оптимістичних обіцянок, ніж складної та невеселої правди. Вони завжди повірять рекламі будь-якого лікувального центру, який пообіцяє їм доволі простим способом зняти відповідальність з їхніх плечей за життя їхньої дитини і .. не задумуючись заплатить за це будь-які гроші.

Психологам та лікарям добре відомий такий факт. Такий факт був описаний відомим американським соціологом Н. Хотторном. Він описав його під назвою «принцип новизни». Такий принцип говорить про те – «Якщо з людиною виробляється яка або, будь-яка по суті, але систематична і нова для нього робота, ефективність його діяльності підвищується .»

Якщо такий принцип перекласти на мову існуючих медичних програм, то він буде виглядати приблизно так – «Будь-яка видана за нову або є такою систематизована форма лікувальної роботи з наркоманом, непідтверджена науковими даними, буде якийсь час ефективнішою, ніж звичайні методи.

Причому підвищена ефективність методу буде триматися тим більше часу, чим довше його справжній зміст буде «секретним».

Слід звернути свою увагу на той факт, що достатньо 1-2 сторінки друкованого тексту, щоб досить коротко пояснити, саме чому не всій інформації медичних центрів потрібно вірити.

А коли з’явиться потреба скласти рекламне оголошення про нову «чарівну» методику лікування від наркотичної залежності вистачить і половини сторінки.

Для того щоб людина самостійно розібралася в основних підходах та напрямках, їй потрібно мати, хоча б мінімальні знання в області медицини та біохімії.

Замість того, щоб правильно проаналізувати і зрозуміти проблему, пов’язану з вживанням наркотичних препаратів, батьки та родичі хочуть просто вірити лікарям, які обіцяють їм щось «дороге але чарівне» з екрану телевізора.