Гемосорбція:

Самий найпоширеніший міф – це міф про так звану «чистку крові».

Мова, в даному випадку, йде про реально існуючу та життєво необхідну в медичній практиці групу методів «екстракорпоральної дезінтоксикації».

В медицині такі методи застосовують при дуже важких отруєннях, а також при досить важких хворобах внутрішніх органів. Коли відбувається порушення роботи природних фільтрів людського організму печінки та нирок у кров починають проникати різні високомолекулярні речовини. Це є власні токсини людського організму, які в деяких випадках можуть викликати отруєння організму та смерть хворого. При виникненні таких ситуацій кров людини необхідно звільнити від токсинів поза організмом.

Щоб очистити кров від токсинів в медичній практиці використовують два методи – плазмофорез та гемосорбція.

Гемосорбція – це пропускання крові через спеціальний апарат, який обладнаний спеціальними фільтрами, які виготовлені з синтетичних матеріалів і вони досить легко вбирають та осаджують на собі «важкі» молекули токсинів. Одним із поширених таких матеріалів є активоване вугілля.

Плазмофорез – це процес, при якому розділяють кров за допомогою центрифуги на дві складові частини – кров’яні тільця та плазму. Плазма – це субстанція крові, яка не містить в собі жодних клітин і є розчинником різних білків у воді. Якраз у плазмі при гострих отруєннях знаходяться ті токсини, яких не змогли переробити клітини крові. Після відгону на центрифузі плазма, в якій містяться токсини виливається та знищується. Клітини крові повертаються назад в кровоносну систему, а недостачу плазми поновлюють за допомогою спеціальних стерильних розчинів.

Пацієнтові роз’яснюють, що під час проведення таких процедур їх кров звільняється від наркотичних препаратів та токсинів.

Головним гаслом медичної науки, яку заснував легендарний Гіппократ, було і є – не нашкодь!

Так само цей принцип поширюється на застосування «надлишкових» медичних процедур. Тобто лікарі повинні розуміти і пам’ятати, що ступінь небезпеки процедур повинна відповідати стану тяжкості пацієнта. Не можна проводити хірургічне втручання, а екстрокорпоральна дезінтоксикація в даному випадку і є хірургічною операцією, якщо хвороба дозволяє обійтися без нього.

Методи плазмофорезу та гемосорбції, в будь-якому випадку, показані наркоманам, у випадку передозування наркотичного препарату або отруєння речовинами, якими розбавив порошок продавець наркотиків. Такі процедури показані наркоманам у випадку відмови роботи нирок.

У більшості випадків подібні ситуації виникають досить рідко, бо нирки та печінка наркомана досить справно виводять з організму токсини, а дезінтоксикацію можна провести менш небезпечними методами.

Звичайної кваліфікованої лікарської допомоги буває достатньо без застосування вищевказаних методів. Зазвичай передозування усувається ін’єкцією препарату опійного антагоніста, який завжди є у розпорядженні наркологічних установ.

Також варто відмітити, що екстракорпоральна детоксикація, в більшості випадків, досить небезпечна для здоров’я наркомана.

Можна зробити висновок, якщо наркоману не потрібна реанімація, то тоді не слід прибігати до методів екстракорпоральної детоксикації. Адже процедури гемосорбції та плазмофорезу можуть викликати такі ускладнення як нестабільність артеріального тиску, зниження імунітету, руйнування значної кількості кров’яних тілець.

Єдине, що ми можемо зробити для наркомана при допомозі гемосорбції – це вивести з крові збережені там продукти метаболізму самого героїну. Але при цьому ми також досягнемо того, що викличемо появу абстинентного синдрому.

Якщо на протязі 10-12 годин наркоман (пацієнт) відмовиться від прийому наркотичних препаратів, то ломки почнуться самі по собі, без всякої гемосорбції. А проводити екстракорпоральну дезінтоксикацію під час ломок, коли морфін вже відсутній у крові, взагалі безглуздо. Адже фактично в організмі вже ніяких «шлаків» немає. Усі сторонні домішки, які входили до складу речовини, що нею розбавляли героїн, потрапляють у кров і захоплюються лейкоцитами, які переносять всі ці речовини в печінку і там знищуються. Ті речовини, які печінка не змогла переробити, відкладаються у ній і залишаються там до кінця життя хворого. З плином часу ці частинки здатні викликати незворотні зміни печінки, а саме – цироз. Але ні плазмофорез, ні гемосорбція, не здатні вивільнити такі частинки з клітин печінки.

Може виникнути запитання – але ж багато людей лікувалося за допомогою штучної нирки і після такої процедури почували себе набагато краще?

Дійсно це так. Але цей факт можна досить просто пояснити. Після проведення процедури гемосорбції зазвичай хворим вводять ін’єкції або дають заспокійливі та знеболюючі препарати. Якраз ці ліки реально допомагають переносити ломки. Сама ж процедура гемосорбції залишається лише чарівною «паличкою».

На даний час, по мірі розвитку наркологічної служби, застосування методу гемосорбції почало виходити з моди через його практичну непридатність.

Час від часу з різних регіонів Росії надходить інформація про те, що деякі лікарі намагаються використати для лікування наркозалежних метод ліквосорбції. Ця процедура полягає тому, що через штучний фільтр пропускають ліквор – рідину, яка циркулює в головному та спинному мозку.

Щоб провести таку процедуру необхідно провести пункцію – розтин оболонок спинного мозку за допомогою спеціальної голки.

Але ви повинні знати, що використання методу ліквосорбції для лікування наркоманів вкрай безглуздо і дуже небезпечно. Сама найменша помилка лікаря може привести до тяжких наслідків для нервової системи пацієнта, аж до паралічу нижніх кінцівок. І як результат – до інвалідності.

Ліквосорбцію можна застосовувати лише при дуже важких захворюваннях головного та спинного мозку. До них відносяться менінгіт, неоперабельні ракові пухлини і т.п.

Наркоманам абсолютно непотрібна ніяка чистка ліквором, адже морфін та його похідні концентруються в нервових клітинах, а не у спинномозковій рідині. Добути з нервових клітин такі сполуки ліквосорбція не зможе. Така процедура є тільки дуже жорстокою формою шокової «психотерапії».

Останнім часом був запропонований ще один метод такої «психотерапії», запропонований співробітниками Санкт-Петербургського інституту вищої нервової діяльності імені В.П. Бехтерева, а саме – стереотаксична операція на головному мозку.