Фентаніл:

Препарат фентаніл використовується в анестезіології як один з найсильніших наркотичних засобів, яке нейрохірурги застосовують при критично важких операціях на головному мозку, особливо коли потрібно провести операцію без вимикання свідомості. Застосування цього препарату обов'язково має супроводжуватися лікарями вищої кваліфікації, наявністю особливого обладнання і особливих умов реанімаційного відділення. Адже фентаніл настільки ж небезпечний, наскільки корисний, тому що найменша помилка чи індивідуальна особливість чутливості хворого призведе до важких ускладнень, таких як параліч дихального центру головного мозку (миттєва зупинка дихання під час операції!), судоми м'язів грудної клітки та верхніх дихальних шляхів, звуження бронхів, набряк легенів, набряк мозку, зниження кров'яного тиску або підвищення внутрішньочерепного тиску. Тому анестезіологи ніколи не вводять хворому чистий фентаніл - тільки в поєднанні з нейролептиками та іншими ліками.

Після внутрішньовенного введення максимальний ефект розвивається через 1-3 хвилини і триває 15-30 хв. Після внутрішньом'язового введення максимальний ефект настає через 3-10 хв. Для медикаментозної підготовки до наркозу (премедикації) фентаніл вводять в дозі 0,05-0,1 мг (1-2 мл 0,005% розчину) внутрішньом'язево за півгодини до операції.

Для досягнення нейролептаналгезії попередньо вводять нейролептик, потім фентаніл з розрахунку 1 мл 0,005% розчину на кожні 5 кг маси тіла хворого. Вводять препарат повільно - внутрішньовенно. Для ввідного наркозу можуть бути використані вдвічі менші дози фентанілу з наступним введенням зменшених доз барбітуратів або інших засобів для наркозу (комбінована індукція).

Як правило, після застосування нейролептика і фентанілу хворому вводять м'язовий релаксант, інтубують трахею і проводять допоміжну або штучну вентиляцію легенів киснем або сумішшю кисню із закисом азоту або іншими інгаляційними анестетиками в зменшених концентраціях. Для підтримки аналгезії вводять при необхідності через кожні 10-30 хвилин додатково по 1-3 мл 0,005% розчину фентанілу.

При операціях під місцевою анестезією фентаніл (зазвичай в комбінації з нейролептиком) може бути застосований як додатковий знеболюючий засіб. Вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язево 0,5-1 мл 0,005% розчину фентанілу (при необхідності введення препарату можна повторювати через кожні 20-40 хвилин).

Фентаніл може бути використаний для зняття гострих болів при інфаркті міокарда, стенокардії, інфаркті легеней, ниркових і печінкових кольках. Вводять внутрішньом'язево або внутрішньовенно 0,5-1-2 мл 0,005% розчину. Фентаніл часто застосовують для цієї мети в поєднанні з нейролептичними препаратами.

Ін'єкції фентанілу повторюють через 20-40 хвилин, а після операції через 3-6 годин.

При застосуванні фентанілу, особливо при швидкому введенні у вену, можливе пригнічення дихання, яке може бути усунуто внутрішньовенним введенням налоксону.

При нетривалих позачеревних операціях, коли не потрібно застосування м'язових релаксантів і нейролептаналгезія проводиться із збереженням спонтанного дихання, фентаніл вводять з розрахунку 1 мл 0,005% розчину на кожні 10 - 20 кг маси тіла. При цьому треба стежити за адекватністю спонтанного дихання. Необхідно мати можливість провести, якщо треба інтубацію трахеї та штучну вентиляцію легень. За відсутності умов для штучної вентиляції легенів використання фентанілу для нейролептаналгезії неприпустимо.

Можуть спостерігатися рухове збудження, спазм і ригідність м'язів грудної клітки і кінцівок, бронхолоспазм, гіпотензія, синусова брадикардія. Брадикардія усувається атропіном (0,5-1 мл 0,1% розчину).

Хворим, лікованим інсуліном, кортикостероїдами і гіпотензивними засобами, вводять в менших дозах.

До фентанілу можуть розвинутися звикання та хвороблива пристрасть.