Етонітазен (лат. etonitazene).
На початку 50-х років американські військові відомства звернулися до хімічних компаній з проханням знайти знеболюючу речовину, яка буде здатна діяти не менше 10-12 годин. Такий препарат повинен був захистити важко пораненого в бою людини від больового шоку до прибуття медичної допомоги. Застосовувалися в той час для надання першої допомоги
морфін або промедол, які знімали біль лише на кілька годин. У ході цієї програми були отримані етонітазен (etonitazene) і його 2-р-хлорбензил - аналог клонітазен (clonitazene). Ну а згодом, західні спецслужби зацікавило як впливає етонітазен на психіку людини і дослідження препарату було продовжено в спеціальних лабораторіях, що займаються проблемами зомбування.
На превеликий жаль, етонітазену так і не вдалося стати "ідеальним анальгетиком". Перевершуючи за активністю в 50 разів морфін, етонітазен успадкував також всі його недоліки. При тривалому вживанні він викликає фізичну та психологічну залежність. У високих дозах етонітазен викликає у піддослідних тварин зупинку дихання, протягом 10-20 дихальних циклів. Сьогодні етонітазен досить обмежено застосовується в медицині.
У Москві в 1998 році була ліквідована перша підпільна лабораторія з виробництва етонітазена. Наркотик, що отримав прізвисько "білий карлик", всього за кілька місяців став причиною загибелі 18 осіб. Сила цього наркотику була настільки велика, що для отримання ефекту достатньо було викурити сигарету, усередині якої перебувала тонка ниточка просочена етонітазеном. Спостереження показали, що навіть попіл такої сигарети, все ще залишався активним - навіть викурений повторно, він полегшував ломку у наркоманів. Етонітазен включений ООН в список особливо небезпечних наркотиків.
|
ВНИМАНИЕ!!! Вся информация предоставляется исключительно с образовательной целью.