Валіум (Діазепам, Реланіум, Седуксен):

Валіум здійснює седативно-снодійну, протисудомну і міорелаксаційну дію. Механізм дії діазепаму обумовлений стимуляцією бензодіазепінових рецепторів ГАМК-бензодіазепін супрамолекулярної-хлоріонофор рецепторного комплексу, що приводить до посилення інгібуючої дії ГАМК (медіатор пре-і постсинаптичного гальмування в усіх відділах ЦНС) на передачу нервових імпульсів.

Стимулює бензодіазепінові рецептори, які розташовані в аллостеричному центрі постсинаптичних ГАМК-рецепторів висхідної активної ретикулярної формації стовбура мозку і інтернейрони бічних рогів спинного мозку, зменшує збудливість підкіркових структур головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), гальмує полісинаптичні спинальні рефлекси. Анксіолітична дія обумовлена впливом на мигдалеподібний комплекс лімбічної системи і виявляється в зменшенні емоційного напруження, послабленні тривоги, страху, неспокою. Седативний ефект обумовлений впливом на ретикулярну формацію стовбура головного мозку і неспецифічні ядра таламуса і проявляється зменшенням симптоматики невротичного походження (тривоги, страху).

Основний механізм снодійної дії полягає в пригніченні клітин ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протисудомна дія реалізується шляхом посилення пресинаптичного гальмування. Пригнічується поширення епілептогенної активності, але не знімається збуджений стан осередку. Міорелаксаційна дія обумовлена гальмуванням полісинаптичних спінальних аферентних гальмуючих шляхів (у меншій мірі і моносинаптичних). Можливо і пряме гальмування рухових нервів і функції м'язів. Володіючи помірною симпатолітичною активністю, може викликати зниження артеріального тиску і розширення коронарних судин. Підвищує поріг больової чутливості. Пригнічує симпатоадреналові і парасимпатичні (у т.ч. вестибулярні) пароксизми. Знижує нічну секрецію шлункового соку. Дія препарату проявляється до 2-7 днів лікування. На продуктивну симптоматику психотичного генезу (гострі маячні, галюцинаторні, афективні розлади) практично не впливає, рідко спостерігається зменшення афективної напруженості, маячних розладів. При абстинентному синдромі та при хронічному алкоголізмі викликає ослаблення ажитації, тремору, негативізму, а також алкогольного делірію і галюцинацій. Терапевтичний ефект у хворих кардіалгіями, аритміями і парестезіями спостерігається до кінця 1 тижня.

Показання
Тривожні розлади. Дисфорія (у складі комбінованої терапії в якості додаткового ЛЗ). Безсоння (утруднення засипання). Спазм скелетних м'язів при місцевій травмі; спастичні стани, пов'язані з ураженням головного або спинного мозку (церебральний параліч, атетоз, правець); міозит, бурсит, артрит, ревматичний пельвіспонділоартрит, прогресуючий хронічний поліартрит; артроз, що супроводжується напругою скелетних м'язів; вертебральний синдром, стенокардія, головний біль напруження. Абстинентний алкогольний синдром: тривожність, напруженість, ажитація, тремор, транзиторні реактивні стани. У складі комплексної терапії: артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки; психосоматичні розлади в акушерстві та гінекології: клімактеричні і менструальні розлади, гестоз; епілептичний статус; екзема та ін захворювання, що супроводжуються сверблячкою, дратівливістю. Хвороба Меньєра. Отруєння ЛЗ (лікарські засоби). Премедикація перед оперативними втручаннями та ендоскопічними маніпуляціями, загальною анестезією. Для парентерального введення: премедикація перед загальною анестезією; як компонент комбінованої загальної анестезії; інфаркт міокарда (у складі комплексної терапії); рухове збудження різної етіології в неврології та психіатрії; параноїдально-галюцинаторні стани; епілептичні припадки, полегшення родової діяльності; передчасні пологи (тільки наприкінці III триместру вагітності); передчасне відшарування плаценти.

Протипоказання
Гіперчутливість, кома, шок, гостра алкогольна інтоксикація з ослабленням життєво важливих функцій, гострі інтоксикації ЛЗ, які створюють пригнічуючу дію на ЦНС (в т.ч. наркотичні анальгетики і снодійні ЛЗ), міастенія, закритокутова глаукома (гострий напад або схильність); важка ХОЗЛ (небезпека прогресування ступеня дихальної недостатності), гостра дихальна недостатність, абсанс або синдром Леннокса-Гасто (при внутрішньовенному введенні сприяє виникненню тонічного епілептичного статусу), вагітність (особливо I триместр), період лактації, дитячий вік до 6 міс (при прийомі всередину ), до 30 днів включно (при внутрішньом’язевому і внутрішньовенному введенні). Епілепсія або епілептичні припадки в анамнезі (початок лікування діазепамом або його різке скасування можуть прискорювати розвиток припадків або епілептичного статусу), печінкова або ниркова недостатність, церебральні та спінальні атаксії, гіперкінези, лікарська залежність в анамнезі, схильність до зловживання психоактивними ЛЗ, органічні захворювання головного мозку, гіпопротеїнемія, нічне апное (встановлене або передбачуване), літній вік.

Побічна дія
З боку нервової системи: на початку лікування (особливо у літніх хворих) - сонливість, запаморочення, підвищена стомлюваність, зниження здатності до концентрації уваги, атаксія, дезорієнтація, нестійкість ходи і погана координація рухів, млявість, притуплення емоцій, уповільнення психічних і рухових реакцій, антероградна амнезія (розвивається більш часто, ніж при прийомі бензодіазепінів), рідко - головний біль, ейфорія, депресія, тремор, пригніченість настрою, каталепсія, сплутаність свідомості, дистонічні екстрапірамідні реакції (неконтрольовані рухи тіла, включаючи очі), слабкість, міастенія на протязі дня, гіпорефлексія, дизартрія; вкрай рідко - парадоксальні реакції (агресивні спалахи, психомоторне збудження, страх, суїцидальна схильність, м'язовий спазм, сплутаність свідомості, галюцинації, гостре збудження, дратівливість, тривожність, безсоння).

З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (озноб, гіпертермія, біль у горлі, надмірна втомлюваність або слабкість), анемія, тромбоцитопенія.

З боку травної системи: сухість у роті або гіперсалівація, печія, гикавка, біль у шлунку, нудота, блювота, зниження апетиту, запори, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і ЛФ, жовтяниця.

З боку ССС: серцебиття, тахікардія, зниження артеріального тиску (при парентеральному введенні).

З боку сечостатевої системи: нетримання сечі, затримка сечі, порушення функції нирок, підвищення або зниження лібідо, дисменорея.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж. Вплив на плід: тератогенність (особливо I триместр), пригнічення ЦНС, порушення дихання та пригнічення смоктального рефлексу у новонароджених, матері яких застосовували препарат.

Місцеві реакції: у місці введення - флебіт або венозний тромбоз (почервоніння, припухлість або біль у місці введення).

Інші: звикання, лікарська залежність, рідко - пригнічення дихального центру, порушення функції зовнішнього дихання, порушення зору (диплопія), булімія, зниження маси тіла. При різкому зниженні дози або припиненні прийому - синдром "відміни" (дратівливість, головний біль, тривожність, хвилювання, збудження, відчуття страху, нервозність, порушення сну, дисфорія, спазм гладких м'язів внутрішніх органів та скелетної мускулатури, деперсоналізація, посилення потовиділення, депресія, нудота, блювання, тремор, розлади сприйняття, в т.ч. гіперакузія, парестезії, світлобоязнь, тахікардія, судоми, галюцинації, рідко - гострий психоз). При застосуванні в акушерстві - у доношених і недоношених дітей - м'язова гіпотензія, гіпотермія, диспное.

Передозування
Симптоми: сонливість, сплутаність свідомості, парадоксальне збудження, зниження рефлексів, арефлексія, оглушення, знижена реакція на больові подразнення, глибокий сон, дизартрія, атаксія, порушення зору (ністагм), тремор, брадикардія, задишка або утруднене дихання, апное, виражена слабкість, зниження артеріального тиску, колапс, пригнічення серцевої та дихальної діяльності, кома.

Лікування
Промивання шлунку, форсований діурез, приймання активованого вугілля. Симптоматична терапія (підтримання дихання і АТ), штучна вентиляція легенів. Як специфічного антагоніста використовують флумазеніл (в умовах стаціонару). Гемодіаліз малоефективний. Антагоніст бензодіазепінів флюмазеніл не показаний хворим на епілепсію, які отримували лікування бензодіазепінами. У таких хворих антагоністичну дію по відношенню до бензодіазепінамів може спровокувати розвиток епілептичних припадків.