Мандрагора:

Найбільш розповсюджені види мандрагори:

1. Mandragora autumnalis - мандрагора осіння.
2. Mandragora officinarum (mandragora officinalis) - мандрагора лікарська.
3. Mandragora turcomanica - мандрагора туркестанська.
4. Mandragora caulescens - мандрагора стеблова.
5. Mandragora vernalis - мандрагора весняна.

Коріння, плоди та насіння мандрагори містять алкалоїди:

1. Атропін (atropine)
2. Гіосциамін (hyoscyamine)
3. Мандрагорін (mandragorine)
4. Скополамін (scopolamine).

Близькими родичами мандрагори, які володіють схожою психоактивною дією, є: блекота і беладонна.

Лікарська мандрагора або мандрагора для медичного використання (mandragora officinalis) розповсюджена в Південній Європі і, особливо рясно росте, в Калабрії і на Сицилії. Її фіолетові квіти з'являються восени, тоді як квіти дикого виду з'являються навесні і мають світло-зеленуватий відтінок.

Весняна Мандрагора (mandragora vernalis) вважається чоловічим видом і виростає в більш північних районах. Від жіночої мандрагори чоловіча відрізняється більш товстим коренем білуватого кольору як зовні, так і зсередини, яскравіше вираженим неприємним дурманним збудливим запахом, який поширюється від листків та квітів рослини; нарешті, його плоди значно більше, ніж у жіночої різновиди, вони нагадують маленькі жовті яблука і видають солодкий і ніжний запах. Саме плоди цієї рослини єгиптяни вважали засобом, що збуджує чуттєвість, до них же, в свою чергу, ці знання перейшли від арабів, які називали ці плоди "яблуками диявола", через викликаючими ними збуджуючих снів, але також ще і "яйцями Духів".

Мандрагора туркестанська (mandragora turcomanica) розповсюджена в Західному Копетдагу, релікт третинної флори.

Якщо мандрагора, подібно до багатьох інших видів, що виростають на територіях під час весняних дощів, здатна витримати тривалу літню посуху залишаючи на поверхні землі лише розетку листя, що піднімається на велику висоту, то її корінь заглиблюється під землю на глибину до 60 см. Мандрагора - темно-коричневого кольору зовні і всередині білого. Корінь дивним чином роздвоюється, викликаючи асоціації з тулубом, що закінчуються стегнами. Трохи пофантазувати, в цьому корені можна виявити те, що піфагорійці колись називали - anthroporphon (людський силует), з головою, що знаходиться трохи вище над рівнем землі і обладнаної пишною шевелюрою листям - і два інших побічних кореня; займають місце передніх кінцівок. В давнину мандрагорі приписували магічну силу. Її використовували як сильнодіючий галюциноген. Рослина часто згадується в "чаклунських" рецептах середньовіччя. Само собою зрозуміло, що найбільш високо цінувалися і, відповідно, дорожче коштували ті корені, які більш точно передавали людський вигляд, особливо якщо помічалися статеві ознаки, так як існували мандрагори чоловічі та жіночі. Подейкують навіть, що деяким магам вдавалося "оживити" ці коріння, тобто зробити з них справжніх гомункулусів.

Застосування в медицині і дія
Мандрагора є одним з найбільш древніх анестезуючих засобів, так само має аналгетичну (болезаспокійливу), заспокійливу, снотворну і холагенну дію. Розріджує слиз. У V столітті до н.е., дію мандрагори нам описав великий Гіппократ, який, ретельно її вивчивши, та уточнив, що в малих дозах вона є ефективним засобом від страху та депресії. У більш значних кількостях вона викликає дивні сенсорні враження і галюцинації. У ще більших дозах мандрагора виявляє седативну і снодійну дію і, нарешті, викликає глибокий сон, що супроводжується повною нечутливістю.

За фармакологічної активності екстракти коренів мандрагори близькі до беладонни, блекоти та дурману. Коріння застосовують для приготування болезаспокійливих і антиспазматичних засобів при шлунково-кишкових захворюваннях, а також при м'язових, суглобових і невралгічних болях.

Настоянка мандрагори: подрібнений корінь мандрагори настоюють на спирту (у співвідношенні 1:4) на протязі 15 днів, проціджують. Приймають по 3-10 крапель як болезаспокійливий і снотворний засіб при ревматизмі, подагрі.