На даний час психотерапевтичні підходи та методи лікування представляють собою цілий світ, для опису якого не вистачить багатьох величезних томів. Лікарі-психіатри, які займаються проблемами наркології, мають можливість вибирати з цього світу ті психотерапевтичні методи, які будуть близькі до його особистості та його уявлення про психіатрію. В своїй практиці лікарі можуть використовувати нейролінгвістичне програмування, гештальт-терапію, психоаналіз, еріксонівську техніку наведення трансу, техніку психосинтезу, джексонівські гуманістичні групи методики зміни мотивації екзистенціальної психотерапії та безліч інших методик. Ці методи та підходи можуть бути як груповими так і індивідуальними. Груповий метод має свої переваги, бо «товариші по несчастю» завжди служать «дзеркалом», яке досить часто допомагає людям усвідомити та зрозуміти свої проблеми.
Вибір таких методів залишаємо на лікарів. Але слід зрозуміти одне, що після того, як було завершено
дезінтоксикацію, всі зусилля лікаря повинні бути спрямовані на те, щоб колишній наркоман повністю змінив свої погляди на світ, усвідомив необхідність повноцінного життя у суспільстві.
Такий процес є досить складним. Образно можна виразитися, що це є своєрідна «війна». Війна лікаря та сім’ї наркомана з патологічною мотивацією. Але насамперед, це не війна з наркотиками, а війна з бажанням наркомана втекти та сховатися від страху реального життя.
Рідні та близькі наркомана повинні усвідомити, що наркотики лише є засобом такої втечі. При застосуванні лікарем сучасних психотерапевтичних методик мова йде про зміну характеру наркомана, фактично іде процес перевиховання особистості, і миттєві результати тут неможливі.
Але, в будь-якому випадку, результати будуть доволі вагомими. Дуже важливо, щоб наркоман почав замислюватися над своїм життям, почав розуміти, що за все, що відбувається з ним, несе відповідальність тільки він сам. Навіть в тому випадку, коли результат був негативним і пацієнт зірвався і почав знову вживати наркотики, посіяне в його душі психотерапією зерно сумніву у власному «праві вколотися» обов’язково «проросте» і з часом дасть свій результат.
Психотерапевти завжди кажуть, що самим головним на першому етапі лікування є те, щоб у душі наркомана почалася «боротьба мотивів». В даному випадку головним є те, що коли наркоман буде брати в руки шприц або замислюючись про це, він почав би випробовувати тяжкі коливання та сумніви. Якщо наркоман почав думати та сумніватися, то це буде першим кроком до успішного курсу терапії.
Не дивлячись на обраний метод психотерапією називають найтонший процес взаємодії душі лікаря з душею пацієнта. Ефективність такого процесу залежить не від обраного методу, а від того, наскільки ці душі підходять одна одній.
Психотерапевтична методика представляє собою своєрідну мову, на якій лікар розмовляє з пацієнтом. Системи таких мов складаються в реабілітаційні програми.
Зазвичай такі програми поділяються не по вживаних в них психотерапевтичних методах, а за конкретними завданнями, які вони ставлять перед пацієнтами.
Головною задачею таких програм є розвиток досвіду життя без наркотиків та мистецтво опору впливу на наркомана наркотичного середовища, яке представляють самі наркотичні препарати та їх продавці. Побудова таких програм повинна включати в себе:
- Розвиток здатності пацієнта до самоусвідомлення та тренінг поваги до себе, як форма опору впливу наркотичного середовища.
- Тренінг ідентифікації та розвиток здатності виділяти себе в навколишньому середовищі і ясно формулювати свої потреби.
- Розвиток у собі навичок відповідальності та самостійності, вміння приймати самостійні рішення.
- Тренінг творчих здібностей.
- Тренінг, який буде спрямований на вміння пацієнта боротися зі стресами без вживання лікарських препаратів та наркотиків.
- Розвиток вміння розпізнавати будь-яку форму «агітації» наркотичного середовища і опиратися їй.
- Тренінг відмови, розвиток здатності сказати «ні».
- Розвиток навичок боротьби з депресією та невдачами.
- Тренінг активної особистісної позиції.
- Комплекс програм фізичного розвитку організму, які будуть включати у собі рухові та дихальні гімнастики.
У кожному такому напрямку мова буде йти про розвиток по розширенню людських здібностей. Причому саме таких, які будуть навчати пацієнта адекватному відношенню до дійсності.
|