Леткі наркотичні речовини:

Леткі наркотичні речовини не включені до Переліку наркотиків, але їх небезпека від цього не зменшується. У деяких країнах, наприклад, у Швеції, продаж речовин, що володіють властивостями ЛНР, суворо контролюється.

За останні двадцять років вдихання летких наркотично діючих речовин (токсикоманія) набуло характеру епідемії. Щорічно сотні дітей і підлітків з кульками на голові вирушають в інші світи. Середній вік споживачів продукції хімічної промисловості становить 8-15 років. Враховуючи масштаби поширення токсикоманії і ті необоротні процеси, які вона створює в дитячому організмі і психіці, можна серйозно говорити про загрозу майбутньому нації.

Механізм дії летючих наркотичних речовин схожий на механізм дії алкоголю і речовин для наркозу, що застосовуються для хірургічних операцій. Леткі наркотичні речовини об'єднує їх здатність добре розчиняти жири. Газ для запальничок, розчинники або бензин добре розчиняють жири і тому порушують роботу всіх клітин центральної нервової системи (в яких міститься велика кількість жирів). Спостереження показали, що при вдиханні парів ЛНР людина відчуває сп'яніння.

Саме через здатність розчиняти жири ЛНР так широко використовуються як у промисловості, так і в домашньому господарстві. Однак ця їх властивість таїть в собі небезпеку для здоров'я людини. Справа в тому, що при вдиханні розчинники потрапляють в легені, а звідти крізь тонкі стінки альвеол - в кров. Речовини поглинаються кров'ю і з її потоком швидко потрапляють в мозок. Тобто, в мозок вони потрапляють безпосередньо минаючи печінку або інші органи. Тому сп'яніння настає набагато швидше, ніж у випадку прийому алкоголю. Основна кількість летючих речовин видихається з повітрям. Частина, що залишилася, і яка з кров'ю розноситься по організму, потім потрапляє в печінку та розщеплюється на більш дрібні молекули і після цього виділяється з сечею та фекаліями. Багато ЛНР лише через кілька днів повністю виводяться з організму. В деяких випадках продукти розщеплення (так звані метаболіти) ще більш небезпечні, ніж сама речовина. Це, наприклад, стосується такої речовини, як стирол, який входить до складу засобів побутової хімії. Оскільки різні ЛНР володіють неоднаковим ступенем розчинності в крові і тканинах, вони по-різному проникають в кров з легеней, розподіляються в організмі і виводяться з нього.

Оскільки більшість ЛНР легко розчиняються в жирах, то вони здатні накопичуватися в жирових тканинах організму. Це означає, що може пройти чимало часу, перш ніж організм повністю звільниться від «дурману». Експерименти зі стиролом показують, що якщо людина протягом двох годин вдихає повітря з концентрацією стиролу 210 міліграмів на один куб. метр (що дуже мало, порівняно з кількістю речовини, яка вдихають токсикомани), то на протязі 22 годин вміст стиролу в організмі залишається незмінним.

Здатність ЛНР накопичуватися в жирах також означає, що вони залишаються в численних жировмісних тканинах мозку і нервових закінченнях.

При вдиханні парів газоподібних ЛНР через легені потрапляють в кров. Далі з кров'ю речовини потрапляють в нервову систему, на яку створюють свій вплив. Як і при будь-якому сп'янінні, спочатку страждає кора півкуль головного мозку, потім мозочок, і в останню чергу - довгастий мозок. Якщо сп'яніння доходить до довгастого мозку, це може порушити дихання, і тоді навіть можливий летальний результат.

Більшість токсикоманів припиняють вдихання до настання цієї стадії, тому що бажане сп'яніння настає значно раніше. Ще до того, як буде порушено довгастий мозок, у людини можуть початися нудота або блювота. Але при тривалому регулярному прийманні токсичних речовинин у великих кількостях нудота наступає не так скоро. Тобто притупляється нормальна реакція організму на ці речовини, і в результаті чого нудота та блювота з'являються набагато пізніше. Чим частіше і довше токсикоман використовує ЛНР, тим більші ділянки мозку можуть піддаватися отруєнню без настання нудоти.

Сп'яніння почасти викликає розчинник сам по собі, а почасти через брак кисню в головному мозку. Як вже було сказано, сп’яніння наступає дуже швидко і також швидко зникає. Як правило, сп'яніння може тривати 10-30 хвилин, а через годину вже взагалі нічого непомітно. Ефект може виявитися більш тривалим, якщо використовувати високі концентрації отрут - наприклад, за допомогою поліетиленового мішка або «наздоганяти», додатково вдихаючи ЛНР через деякий проміжок часу.

Зловживання ЛНР може викликати залежність. Ейфорія, що спочатку відчувається при сп'янінні, через деякий час може здатися недостатньою. Леткі речовини починають все більше опановувати думками і почуттями, і врешті-решт, навіть якщо людина сама цього і не помічає, з'являється досить сильний потяг до досягнення все більшої ступені сп'яніння. Тоді токсикоманія стає проблемою. Людина виявляється не в змозі сприймати дійсність такою, яка вона є. Йому «необхідно» бачити її викривленою, якою вона постає в його ілюзіях, які виникають, коли мозок вражений наркотиками. Залежність при зловживанні летючими речовинами зазвичай буває психічною (тобто представляє більш-менш сильну «внутрішню потребу»), але з часом може виникнути і фізична залежність.

Регулярне застосування ЛНР може викликати розвиток толерантності, при якій токсикоманам потрібні все більш високі дози, щоб досягти такого сп'яніння, що й раніше. Підвищення толерантності означає, що організм людини намагається пристосуватися, «звикнути» до токсичної речовини.