Абсент:

Згідно існуючої традиції абсент у склянку з водою наливають через ситечко з цукром. Після цієї процедури напій стає каламутно-білим. Це визвано тим, що ефірні масла випадають із спиртового розчину.

Вперше абсент був приготований доктором П’єром Ордін’єрі у 1792 році. Ордін’єрі став першовідкривачем властивостей полинового напою. В ті часи абсент вважався універсальним засобом і панацеєю від усіх хвороб. В ті давні часи його називали «La Fee Verte», або «Зелена Фея». Ця назва збереглася за абсентом до наших днів. Абсент сприяв покращенню апетиту і стимулював роботу системи травлення. Також абсент додавали до вина, щоб зробити його більш п’янким.

Особливою популярністю абсент користувався в середовищі письменників та художників. Його споживали такі великі митці як Ван Гог та Бодлер. Їм видавалося, що абсент стимулює їх творчий процес. Але з часом думка про властивості абсенту почала змінюватися, бо почали спостерігати його хронічне споживання. Вже тоді почали вважати, що постійне вживання абсенту приводить до синдрому, який називався абсентизм. Для цього синдрому були характерними надмірна збудливість, яка досить часто супроводжувалася галюцинаціями. Таке занепокоєння про вплив абсенту на здоров’я людини було посилено вірою в існуючу теорію Ламарка про спадковість. Ця теорія говорила, що будь-які риси отримані внаслідок споживання абсенту будуть обов’язково передані їхнім дітям. Асоціація абсента зі стилем життя богеми додала багато страхів про його ефекти, як це трапилося з марихуаною в Америці. Згодом, на початку XIX століття, споживання абсенту було заборонено.

Проте через деякий час, у 2004 році парламент Швейцарії проголосував про легалізацію використання абсенту, який був заборонений у 1907 році. Слідом за ними 24 липня 2004 року суд Амстердаму визнав не чинним закон від 1909 року про заборону абсенту. На сьогоднішній день виробники абсенту повинні дотримуватися обмеження, яке було введене Європейським Союзом, згідно якого вміст туйону в абсенті не повинен перевищувати 10 мг/кг.